26 квітня 1986 року сталася аварія на 4-му реакторі Чорнобильської АЕС. Відбулося масштабне забруднення території радіоактивними речовинами. Усіх мешканців було евакуйовано і створено Чорнобильську Зону Відчуження.
Після спорудження об’єкта «Укриття», більш відомого як «Саркофаг», радіаційний фон суттєво впав, що дозволяло зробити із Зони Відчуження полігон для цілої низки експериментів. Тому вже у 1987 році там розпочали будівництво Х-лабораторій. Відсутність населення та джерела енергії у вигляді вцілілих трьох реакторів ЧАЕС цьому тільки сприяли.
1992 рік. Команди вчених розпочали роботу за трьома напрямками: дослідження ноосфери та псі-випромінювання, рекультивація заражених нуклідами земель та зменшення впливу радіації на здоров’я людини, а також розробка нової зброї та програма «Універсальний солдат».
У 1995 році було проведено експеримент, який мав підтвердити наявність ноосфери. Ідея полягала у впливі через псі-поле на об’єкт на іншій земній півкулі. З науково-дослідницького корабля, який знаходився поряд із ЧАЕС, надіслали сигнал на інше судно у Карибському морі. Крім вдалої передачі сигналу, у результаті цього експерименту на одному з суден утворився альфа-артефакт, а експеримент назвали «Першим Карибським».
У 1998 році було прийнято рішення спорудити під «Саркофагом» 4-го реактора псі-установку, яку живить альфа-артефакт, а в самій станції розташували лабораторію Х-19, що здійснювала керування установкою та згодом отримала назву «Моноліт».
У 2001 році після вдалого експерименту з переналаштування елементів радара «Дуга», з ініціативи вчених Лебедєва та Кайманова почалося будівництво антен пригнічувача агресії «Веселка». Його використовували для контролю істот, створених у ході робіт проєкту «Універсальний солдат»: контролерів, бюрерів, псевдогігантів та химер (дивись архів НДІЧАЗ секція МЗ № 3). У подальшому серед сталкерів цей комплекс стане відомим як «Випалювач мізків».
У цей же час найперспективнішим проєктом зброї обрано виріб № 62, усі інші роботи з виробництва зброї припинено. Науково-виробничу базу перенесено на колишній завод «Юпітер» в околицях Прип’яті.
У 2006 році доктор Валентин Далін переконав частину своїх колег у можливості під’єднатися до Ноосфери та прибрати з псі-поля людства всі негативні властивості, припинивши війни та створивши світле майбутнє. Група вчених, які погодилися взяти участь в експерименті, назвала себе «С-Свідомість».
Архів НДІЧАЗ, секція ПЗ 04-06
Матеріали КПК 2
Далін: Архів НДІЧАЗ, секція ПЗ 04-06
Після доведення існування ноосфери, своєрідної інформаційної оболонки планети, пов’язаної з усіма розумними істотами, група науковців «С-Свідомість» визначила за мету встановити з нею контакт, щоб створити ідеальний світ, усунувши з ноосфери відомості про людські вади. Спершу вчені розпочали експеримент із простим підключенням, щоб перевірити можливість впливу на неї. Оскільки окрема свідомість не має достатньої сили для взаємодії з ноосферою, учасники проєкту об’єднали свої розуми в єдину структуру за допомогою капсул О-КТА.
10 червня 2006 року експеримент вийшов з-під контролю. Пробій призвів до вивільнення величезної енергії ноосфери, що впала на Землю, викривляючи реальність навколо. Явище нагадувало палаючий потік світла з неба, а згодом почався землетрус. Більшість військових, що забезпечували охорону Периметру тоді ще звичайної Чорнобильської Зони Відчуження, а також значна частина людей, які перебували на території, загинули миттєво.
Урядові сили оточили новоутворену Зону та почали направляти всередину розвідгрупи. Жодна з них не досягла поставленої мети, оскільки отримана від розвідгруп інформація була суперечливою та неправдоподібною. Зафіксовано розповіді вцілілих про неймовірні природні аномалії та химерних істот із надприродними здібностями.
Архів НДІЧАЗ, секція ПЗ 06-06
Матеріали КПК 3
Далін: Архів НДІЧАЗ, секція ПЗ 06-06
У перші дні після Другої катастрофи Наглядова рада проєкту «Х» прийняла термінове рішення евакуювати все цінне і знищити те, що не можна вивезти.
З числа військових оперативно сформували Загони Особливої Евакуації (ЗОЕ). Їх одразу відправляли за приблизними координатами наукових об’єктів з індексом «Х». Окремим повідомили про існування Монорельсу — підземної транспортної системи, що дозволяла обійти частину аномалій. Інші загони отримували у розпорядження вертольоти, БТР-и та вантажівки. Майже всі вони були знищені одразу після входу в нещодавно утворену Аномальну Зону.
15 червня 2006 року один із загонів, який рухався Монорельсом до Х-19, дістався комплексу з наказом евакуювати результати досліджень. Пробившись крізь опір мутантів, вони змогли дійти до мети і захопити частину результатів досліджень.
16 червня 2006 року загін частково евакуював документи з Х-19 і відступив. Відхід був складним, вижили тільки двоє бійців. Тунель, яким вони мали залишити Зону, виявився заваленим.
Більшість операцій з евакуації не були успішними. Загони понесли великі втрати особового складу. Зафіксовані випадки дезертирства. Зрештою програму Загонів Особливої Евакуації згорнули. Зону визнали найнебезпечнішим місцем на планеті. Більшість матеріалів досліджень, що проводилися всередині, списали як безповоротно втрачені.
Архів НДІЧАЗ, секція МС 10-11
Матеріали КПК 4
Далін: Архів НДІЧАЗ, секція МС 10-11
Літо 2011 року. Група сталкерів, до якої входили Стрілець, Клик та Привид, досягла території Чорнобильської АЕС з метою розгадки загадки виникнення Зони. Їм вдалося обійти аномалії та патрулі Моноліту та проникнути всередину «Саркофагу». У глибині об’єкта вони натрапили на масивні замкнені двері, які неможливо зламати або підірвати звичайними засобами. Клик зголосився виготовити декодер та вирушив на Смітник, щоб добути потрібні деталі у дигерів.
Під час спроби покинути небезпечну зону ЧАЕС Стрілець отримав важке поранення, що зменшило мобільність групи. Клик та Привид перенесли Стрільця до Доктора, ризикуючи власними життями.
Доктору вдалося вилікувати Стрільця. Відновившись, останній вирушив на північ Зони, де отримав нові тяжкі травми у бою з мутантами та знову повернувся до доктора по допомогу. У цьому поході Стрілець знайшов артефакт із загадковими властивостями, який раніше нікому не траплявся у Зоні.
Серпень 2011 року. Під час чергового походу до центру Зони Стрілець зник безвісти після спроб прорватися всередину Саркофагу, продираючись крізь ряди бійців Моноліту та Чистого Неба.
Архів НДІЧАЗ, секція ЧН 11-08
Матеріали КПК 5
Далін: Архів НДІЧАЗ, секція ЧН 11-08
9 серпня 2011 року відбувся Великий Викид, який був спричинений першим рейдом Стрільця. Викид перекроїв усю Зону: колись недоступні території стали відкритими, одночасно перекривши аномаліями звичні сталкерам дороги. З'явився доступ до Військових складів, Рудого лісу та Лиманська. Усі фракції прагнули першими встановити контроль над новими територіями. Ці події згодом отримали назву «Війна угруповань».
Одним із фронтів цієї Війни було протистояння сталкерів Кордону на чолі з Панотцем Валеріаном та бандитів Смітника, яких об’єднав бугор на прізвисько Йога. Нейтрали діяли настільки вдало, що змогли захистити себе навіть від спроб СОП захопити контроль над Кордоном.
Іншим важливим моментом Війни угрупувань стало чергове протистояння Долгу та Волі, у результаті якого бази Долгу були перенесені на завод «Росток», а Воля зайняла Військові склади, вибивши з них СОП. Пізніше генерал Крилов, який тоді командував Долгом, передав НДІ «Агропром» під контроль СОП. Бандити ж закріпилися на колишній базі Волі на фабриці.
Фінальна битва відбулася у Лиманську за контроль над містом. У спробах вибити звідти Моноліт і закріпитися на локації брали участь бійці Волі, Долгу, найманці та бандити.
Архів НДІЧАЗ, секція ТЧ 12-05
Матеріали КПК 6
Далін:Архів НДІЧАЗ, секція ТЧ 12-05
Станом на травень 2012 року до Прип’яті з півдня Зони залишилася єдина дорога, не перекрита аномаліями. Вона вела через так званий «Випалювач мізків» — величезну псі-установку, яка зомбувала кожного, хто потрапляв під дію її випромінювання. Лише монолітівці не піддавалися її впливу. Сталкер на прізвисько Стрілець зміг отримати від доктора Сахарова прототип нейрозахисної підкладки до шолома та відкалібрувати його, щоб захистити від дій антени.
Прорвавшись з боями крізь ряди монолітівців до лабораторії Х-10, з якої керували «Випалювачем», він зміг вимкнути установку, відкривши дорогу до Прип’яті і ЧАЕС усім охочим.
Звістка про вимкнення установки швидко поширилася Зоною. Військові одразу ж підготували операцію «Моноліт», частиною якої був також десант і на території «Випалювача мізків». У цей час всі фракції виявили наміри закріпитися у Прип’яті. Навіть досвідчені нейтрали, які зазвичай не брали участь у глобальних заворушеннях, збиралися в команди, щоб прорватися до міста. Воля і Долг наввипередки намагалися закріпити за собою контроль не тільки над мертвим містом, але й над проходом до ЧАЕС. По всій Прип’яті йшли бої всіх проти всіх.
Архів НДІЧАЗ, секція ТЧ 12-06
Матеріали КПК 7
Далін: Архів НДІЧАЗ, секція ТЧ 12-06
Коли в Прип’яті тривали бої за можливість закріпитися і контролювати місто, командування СОП вирішило скористатися хаосом, який спричинило вимкнення «Випалювача мізків», і оперативно організувало операцію «Моноліт» для встановлення контролю над ЧАЕС. Попри вдалу висадку десанту з гелікоптерів біля станції, сектанти завзято опиралися штурму військових сталкерів. Військовим вдалося закріпитись на території станції, коли їх застав неочікуваний Викид. Лише кілька військових змогли врятуватися. Серед них — і полковник Ковальський.
Скориставшись сутичками між військовими сталкерами і монолітівцями, сталкер Стрілець зміг прорватися всередину ЧАЕС перед самим Викидом і відкрити двері до Х-7, використавши неавторизований декодер. Там він зустрівся з представником С-Свідомості, який запропонував пристати до вчених. Сталкер прийняв рішення знищити вчених. Можливий мотив таких дій Стрільця — надія на зникнення аномальної активності у Зоні.
Ліквідація капсул життєзабезпечення, в яких перебували учасники проєкту, призвела до руйнування керуючої структури, що стримувала хаотичні процеси Зони. Як наслідок, Зона втратила централізований контроль, а її поведінка стала ще менш передбачуваною. Почастішали викиди, змінилися аномальні поля, частина територій зазнала суттєвих трансформацій.
Угруповання «Моноліт» припинило своє існування. Бійці, позбавлені псі-контролю, гинули, втрачали розум або повільно повертали собі фрагменти власної особистості.
Архів НДІЧАЗ, секція ПП 12-08
Матеріали КПК 8
Далін: Архів НДІЧАЗ, секція ПП 12-08
Враховуючи попередній досвід провалу операції «Моноліт», командування прийшло до висновку, що ліквідація С-Свідомості дозволить провести нову операцію швидко та з мінімальними втратами. Влітку 2012 року уряд ухвалив рішення розпочати військову операцію під кодовою назвою «Фарватер». Її метою було встановлення повного контролю над Чорнобильською АЕС та прилеглими територіями.
На підготовчому етапі військові аналітики та наукові підрозділи склали докладні карти аномальних полів, зафіксувавши зони підвищеної небезпеки й визначивши так званий «фарватер» — умовно безпечний маршрут для просування авіації та наземних сил. Саме цим маршрутом до району ЧАЕС мали висадитися основні підрозділи. Під час виконання завдання операція зазнала провалу: зв’язок із усіма машинами обірвався, подальша доля екіпажів і десанту залишилася невідомою.
Щоб з’ясувати обставини трагедії, Служба Безпеки України направила у Зону свого агента — колишнього сталкера, майора Олександра Дегтярьова. Працюючи під прикриттям, він мав встановити причини провалу операції «Фарватер», зібрати дані про збиті гелікоптери і, за можливості, знайти та евакуювати тих бійців, кому вдалося вижити. Згодом стане відомо, що вціліла лише одна група на чолі з полковником Ковальським, яка змогла закріпитися в пральному комбінаті в Прип’яті.
Архів НДІЧАЗ, справа СЧ 64-47
Матеріали КПК 9
Далін: Архів НДІЧАЗ, витяг із особової справи СЧ 64-47
Позивний: «Скіф»
Справжнє ім’я: Євген Мартиненко
Вік: 25
Фракція: Нейтрали
Статус: сталкер
Досьє відкрито: 25.09.2021
Освіта та особисті риси
Має повну загальну середню освіту, закінчив школу зі срібною медаллю. Із юного віку вирізнявся підвищеною допитливістю, схильністю до ризику та тяжінням до конфліктних і небезпечних ситуацій. Характеризувався як особа з нестабільною моделлю поведінки в умовах мирного соціального середовища.
Військовий досвід та постслужбова адаптація
Пройшов строкову військову службу, брав участь у бойових діях. Після демобілізації адаптація до цивільного життя відбувалася зі складнощами. У цей період був залучений до незаконної торгівлі так званими «порожнявками» — артефактами, що втратили активні властивості поза межами Аномальної Зони.
Інцидент з Альфа-артефактом
У 2021 році в помешканні Євгена Мартиненка з’явився об’єкт, попередньо ідентифікований як Альфа-артефакт. Подія завершилася повним знищенням квартири. Доктор Герман запропонував фінансову винагороду за умови підтвердження альфа-класу об’єкта та його перезарядження за допомогою сканера «Топаз» в аномальному полі. З цією метою Мартиненко вирушив у Зону, де невдовзі став жертвою пограбування.
Пошук сканера
Пошукові дії привели Скіфа до колишньої бази фракції Чисте Небо на Болотах. Після нейтралізації захисного псі-випромінювання бази, вступив у контакт із проповідником монолітівців, відомим під псевдонімом Фауст. У ході цих дій Скіф виявив втрачений сканер з артефактом та доставив його до НДІЧАЗ з метою отримати фінансової винагороди за це.
Участь у подіях біля «Дуги»
Після того, як колишній радіолокаційний комплекс «Дуга» був перетворений на випромінювач «Моноліту», Скіф добровільно погодився взяти участь у бойових діях проти фанатиків та відіграв ключову роль у ліквідації лідера монолітівців.
Взаємодія з НТЦ «Малахіт»
За свідченнями агентів, на території НТЦ «Малахіт» Скіф дізнався про існування так званої тонкої матерії — інформаційного середовища, що може зберігати відбитки свідомості всіх живих істот, та взаємодіяв із відбитком учасника групи С-Свідомості.
Інтерес та ризики для Наглядради
Його участь у ключових подіях у Зоні, а також підтверджена здатність виживати й діяти в зонах критичної нестабільності роблять його цінним, але неконтрольованим активом. Рекомендовано постійне приховане спостереження, обмежений доступ до чутливої інформації та використання виключно в рамках контрольованих операцій.
Поточний статус та невизначені наміри
Відомо, що Мартиненко вийшов на контакт зі Стрільцем і Доктором та активно шукає спосіб прориву крізь Рубіж у напрямку Прип’яті. Кінцева мета зазначених дій для Наглядової ради залишається невстановленою. Здійснюється спостереження.
Архів НДІЧАЗ, справа СЧ 64-76
Матеріали КПК 10
Далін: Архів НДІЧАЗ, витяг із особової справи СЧ 64-76
Позивний: «Ріхтер»
Справжнє ім’я: невідоме
Вік: 28
Фракція: Нейтрали
Статус: вільний провідник
Досьє відкрито: 26.09.2021
Походження та ранні роки
Ріхтер виріс у дитячому будинку. У цей період у нього сформувався стійкий інтерес до Чорнобильської Зони як до символу свободи та альтернативи контрольованому існуванню. У шістнадцятирічному віці він самовільно покинув сиротинець і нелегально проник у Зону.
Початковий досвід у Зоні
Один із ранніх походів завершився потраплянням у електричну аномалію. Ріхтер вижив, однак отримав характерний шрам уздовж скроні у вигляді розгалуженого сліду блискавки. Інцидент не зменшив його мотивації, а лише закріпив намір набути достатнього досвіду й підготовки.
Навчання та зв’язки
Був учнем Провідника, легендарного сталкера, відомого співпрацею зі Стрільцем. Після загибелі наставника підтримував особисті контакти як зі Стрільцем, так і зі Шрамом. За сприяння останнього був введений до угруповання Іскра, однак формального членства не прийняв, залишившись вільним сталкером.
Подальша діяльність
На прохання Стрільця виконував обов’язки провідника Малою Зоною. Брав участь у зборі та передачі інформації щодо сканерів. Усвідомлює статус Стрільця як однієї з найбільш розшукуваних осіб у Зоні, тому ретельно приховує факт їхнього знайомства.
Травмуючий досвід
Загибель нейтральних сталкерів Баржі та Жартівника під час переходу через аномальну ділянку стала серйозним психологічним переломом для Ріхтера. Подія підірвала його впевненість у власному розумінні Зони та сформувала стійке почуття провини, що згодом трансформувалося у готовність допомагати іншим, навіть на шкоду особистій вигоді.
Світогляд та переконання
Ріхтер поділяє ідею сталкерської вольниці та концепцію вільної Зони. Відкрито вороже ставиться до Варти, визнаючи її силу, але не авторитет. Діє прагматично, уникає невиправданого ризику. Вбивство розглядає виключно як крайній захід, надаючи перевагу мирному врегулюванню конфліктів.
Інтерес чи небезпека для Наглядради
Ріхтер становить оперативний інтерес помірного рівня. Як досвідчений провідник і носій практичних знань про Малу Зону може бути корисним джерелом інформації та потенційним позаштатним агентом. Водночас його неформальні зв’язки зі Стрільцем і Шрамом, а також виражена нелояльність до структур контролю Зони створюють потенційний ризик витоку даних та неконтрольованого втручання в дослідницьку діяльність. Рекомендується приховане спостереження, без прямого тиску, з можливістю точкового залучення через взаємовигідні домовленості.
Архів НДІЧАЗ, справа СЧ 45-68
Матеріали КПК 11
Далін: Архів НДІЧАЗ, витяг із особової справи СЧ 45-68
Позивний: «Полковник Коршунов»
Справжнє ім’я: невідоме
Вік: 55
Фракція: Варта
Статус: лідер фракції
Досьє відкрито: 28.09.2021
Походження та підготовка
Походить із родини військових. Із шістнадцятирічного віку — курсант училища спецпризначення. Формувався виключно у військовому середовищі, цивільні соціальні моделі поведінки засвоєні слабо. Ранній початок служби зумовив жорстку дисципліну та авторитарний стиль управління.
Військова кар’єра
Перше закордонне відрядження здійснив як «консультант» від СРСР в Африці. Брав участь у війні в Афганістані у званні капітана. Під час однієї з операцій підрозділ потрапив у засідку. Коршунов, прикриваючи відступ, зазнав поранення та вибув із бою. Командування перебрав один із підлеглих лейтенантів, чиї помилкові рішення призвели до катастрофічних втрат і повного провалу операції. Незважаючи на обставини, Коршунов захистив підлеглого від трибуналу, а сам уникнув суду завдяки статусу багаторазово нагородженого ветерана, однак був звільнений зі Збройних Сил без почестей. Цей епізод став ключовим у формуванні його крайньої недовіри до командних структур і людей загалом.
Перші дії в Зоні
У 2015 році Коршунов пристав на пропозицію Агати очолити ключовий силовий ресурс із прямим завданням «захистити НДІЧАЗ і навести порядок у Зоні». Коршунов успадкував агентурну мережу і системно застосовував стратегію «розділяй і володарюй», цілеспрямовано загострюючи внутрішні протиріччя між фракціями. Його дії безпосередньо спричинили розколи у Волі та Долгу.
Ключові операції
Полковник Коршунов організував і провів блискавичну операцію з очищення Хімзаводу від групи сталкерів фракції Іскра. Хімзавод став основною базою Варти в Зоні.
Організував операцію «Зеніт», однак не очолив колону через пряму заборону Агати та вимогу перебувати у контрольному залі об’єкту Х-11. Після провалу «Зеніту» ініціював внутрішнє розслідування і поставив Агаті запитання про доцільність понесених втрат. Після ознайомлення з повним планом операції, погодився з необхідністю його реалізації.
Полковник відповідав за безпеку НДІЧАЗ під час проведення експерименту з Альфа-артефактом у Х-11. Попри перехоплення групи диверсантів, організованої з колишніх сектантів Моноліту, експеримент провалився і пішов не за планом.
Психологічний портрет
Жорсткий, вольовий, безкомпромісний. Схильний до маніпуляцій і стратегічного мислення. Абсолютно не довіряє сталкерам і цивільним структурам, проте здатен визнавати професіоналізм і лояльність. Для підлеглих може бути як стабільним покровителем, так і смертельно небезпечним противником. Вважає людей ресурсом, але цінує тих, хто довів ефективність і відданість.
Інтерес та користь для Наглядради
Полковник Коршунов є критично важливим активом. Він забезпечує силову стабільність Інституту, захист об’єктів, контроль над ключовими територіями Зони та ефективне стримування сталкерських фракцій. Його агентурна мережа, оперативний досвід і готовність до жорстких рішень роблять його незамінним у фазах ескалації.
Водночас Коршунов становить потенційний системний ризик у разі втрати політичного або адміністративного контролю: він діє автономно, мислить категоріями воєнної доцільності й може ігнорувати наукові або етичні обмеження заради досягнення результату. Його лояльність прив’язана не до Наглядради як такої, а до Агати та концепції «порядку будь-якою ціною».
Архів НДІЧАЗ, справа СЧ 32-44
Матеріали КПК 12
Далін: Архів НДІЧАЗ, витяг із особової справи СЧ 32-44
Позивний: «Доктор Далін»
Справжнє ім’я: Далін Дмитро Валентинович
Вік: 40
Фракція: НДІЧАЗ
Статус: керівник інституту
Досьє відкрито: 30.09.2021
Освіта та біографія
Народився наприкінці 1981 року у родині інтелігентів. Батько — Валентин Далін, видатний учений, один із ключових учасників групи С-Свідомість, безпосередньо причетний до експериментів, що завершилися формуванням Зони.
Завдяки природним здібностям навчався без особливих зусиль. Вступив на фізичний факультет КНУ ім. Тараса Шевченка, де перші роки демонстративно ігнорував навчальний процес, водночас бездоганно складаючи іспити. Завдяки впливу професора Захарова, змінив своє ставлення до навчання та достроково закінчив університет, а згодом – у рекордний термін захистив кандидатську та докторську дисертації. … Досі згадую пики тих професорів з комісії! Як вони здивувалися, коли вперше мене побачили!
Діяльність у межах проєкту «Зона» та НДІЧАЗ
Невдовзі після утворення НДІЧАЗ зайняв пост директора Інституту. Його погляди на напрямки роботи установи не збігалися з баченням Стрільця, одного з засновників Інституту. Сприймає Зону як родинну справу життя, продовження роботи свого батька.
…Так і знав, що батька сюди притягнуть.
Зона для нього — не лише науковий феномен, а й незавершений діалог із батьком. Він розглядає її, по-перше, як результат геніальності, що вийшла з-під контролю; по-друге, як доказ того, що людський розум здатен змінювати реальність; по-третє, як помилку, яку або неможливо виправити, або необхідно довести до логічного завершення.
Взаємодія з Вартою
Ставиться до силових структур із прихованою зневагою, однак визнає практичний розум і наполегливість полковника Коршунова. Їхні стосунки ґрунтуються на вимушеній взаємній повазі та балансі інтересів.
Психологічний портрет
Одержимий наукою, пізнанням і розширенням меж можливого. Схильний до ризику в інтелектуальній площині, постійно відчуває спокусу «зазирнути за горизонт», навіть коли це небезпечно. Честолюбний, гостро потребує визнання, наукового статусу.
…Без амбіцій нічого робити в НДІЧАЗ, та й взагалі не варто лізти в науку.
Не схильний до самопожертви чи аскези: високо цінує власний інтелект та вимагає відповідних умов, ресурсів і свободи дій. За наявності повного забезпечення здатен працювати з надзвичайною інтенсивністю.
У роботі з підлеглими — вимогливий, іронічний, психологічно жорсткий, але лояльний: воліє вирішувати проблеми всередині колективу, прикриваючи співробітників від силового втручання Варти. Фізичне насильство зневажає; психологічний тиск вважає допустимим інструментом заради наукової мети.
Інтерес і користь для Наглядради
Доктор Далін є унікальним активом подвійного призначення. З одного боку, він забезпечує безпрецедентний рівень розуміння процесів, пов’язаних із Зоною. З іншого — його особистий мотив, пов’язаний із фігурою Валентина Даліна, створює ризик зміщення пріоритетів з інституційних на особисті.
Його діяльність потенційно здатна:
- відкрити шлях до контролю або трансформації Зони;
- відтворити або завершити експерименти С-Свідомості в новій формі;
- призвести до повторення критичних помилок, але на вищому рівні складності.
Рекомендація: зберігати доктора Дмитра Даліна в активному контурі управління НДІЧАЗ, поєднуючи розширені ресурси з прихованим стратегічним наглядом. Для балансування амбіцій доктора слід залишати його під контролем полковника Коршунова та Агати.
…О так, ледь не щодня відчуваю на своїй шиї ланцюг Агати і пронизливий погляд полковника. Часом здається, що вони контролюють кожен крок мого життя.
