Карти АТБ S.T.A.L.K.E.R. 2 (25-36) - Статьи - Каталог статей

	Понедельник, 11.05.2026 Пусто ☢	Главная \| Регистрация \| Вход \| RSS	Приветствую Вас Гость

Карти АТБ S.T.A.L.K.E.R. 2 (25-36)

Архів НДІЧАЗ, секція ЧС 21-06 Матеріали КПК 25	Далін: Архів НДІЧАЗ, секція ЧС 21-06 Загальна інформація Варта — воєнізована фракція, що фактично виконує функції «поліції» Зони. З моменту її появи рівень відкритих збройних конфліктів між фракціями суттєво знизився, однак це радше побічний ефект, а не основна мета її діяльності. Реальне завдання Варти — охорона наукового комплексу НДІЧАЗ, його персоналу, дослідницьких об’єктів та супутньої інфраструктури. Фракція діє як силовий інструмент забезпечення стабільності в інтересах науки та державного контролю над Зоною. Політичний статус та відносини з угрупованнями Після підписання договору «Д-4» Варта зберігає нейтральні відносини з більшістю фракцій Зони, виступаючи арбітром і стримувальним фактором. Винятками є Іскра, яка веде партизанську боротьбу, та Моноліт. Варта зберігає нейтралітет завдяки силовій перевазі. Комплектування та кадрова політика Особовий склад Варти формується з контрактників із Великої Землі, військових та сталкерів з інших фракцій. Варта приваблює стабільним забезпеченням, дисципліною, чіткою ієрархією та умовами служби, які вважаються одними з найкращих у Зоні. Водночас було виявлено недостатній рівень перевірки надійності особового складу, оскільки частина командирів Варти виявлилися «сплячими» агентами Моноліту. Базування та інфраструктура Основна база Варти розташована на території Хімзаводу та виконує функцію командного, логістичного й оборонного центру. Раніше фракція також утримувала базу «Ікар» на Затоні, а також мала постійну присутність у НДІЧАЗ. Після інциденту в лабораторії Х-11 Варта була змушена залишити другорядні бази та стягнути основні сили до Хімзаводу, зосередившись на обороні й реорганізації. Командування Командиром Варти є полковник Коршунов. Він розглядає Варту не як сталкерську фракцію, а як повноцінну силову структуру, що має діяти за військовими стандартами навіть у хаотичних умовах Зони. Поточний стан Після подій, пов’язаних з Х-11, Варта перебуває в режимі концентрації сил і перегляду тактики. Попри втрату частини інфраструктури, фракція зберігає статус однієї з найвпливовіших і найнебезпечніших сил у Зоні.

Архів НДІЧАЗ, секція ПП 46-46 Матеріали КПК 26	Далін: Архів НДІЧАЗ, секція ПП 46-46 Загальна характеристика Іскра — партизанська фракція наукової розвідки, тісно пов’язана з НТЦ «Малахіт». Фракція виросла з невеликої науково-оперативної дослідницької групи сталкерів, які з самого початку орієнтувалися не на контроль територій, а на збір даних, польові експерименти та аналіз прихованої спадщини Зони. Їхньою метою є вивчення властивостей і механізмів Зони, а також пошук і систематизація інформації про діяльність лабораторій проєкту «X». Походження та формування Основою Іскри стала група сталкера Тополі, яка після серії успішних досліджень в околицях заводу «Юпітер» отримала статус офіційної науково-оперативної групи. Саме з цього моменту фракція перестала бути суто експедиційним підрозділом і трансформувалася в автономну структуру з власними цілями та методами. У 2013 році фракція облаштувала свою базу на Хімзаводі. Конфлікт із Вартою Переломним моментом в історії Іскри стало прибуття Варти на Хімзавод. Полковник Коршунов висунув ультиматум: члени фракції мали залишити територію протягом п’ятнадцяти хвилин. Ті, хто не встиг виконати наказ, були ліквідовані, включно з більшістю первинного складу групи Тополі. Саме з цього інциденту почалося відкрите й непримиренне протистояння між Іскрою та Вартою. Знищення Варти стало однією з довгострокових цілей фракції. Відносини з фракціями Іскра намагається зберігати нейтралітет із більшістю фракцій Зони, уникаючи відкритих конфліктів, якщо це не заважає виконанню дослідницьких завдань. Найтісніша співпраця підтримується з ученими: невеликі групи іскровців постійно перебувають на об’єктах НТЦ «Малахіт», а його керівник, професор Озерський, забезпечує фракцію спорядженням і ресурсами. Зафіксована точкова співпраця з Полуднем. Лідери обох фракцій, Шрам і Бродяга, організовували зустрічі. Тактика та спосіб дій Іскра стала першою фракцією в Зоні, яка системно застосовує партизанські методи ведення діяльності. Їхні загони уникають тривалого утримання територій, постійно переміщуються між тимчасовими укриттями та діють малими мобільними групами. За словами техніка на прізвисько Штепсель, фракція принципово не має основної бази, що значно ускладнює її виявлення та ліквідацію. Зафіксовані криївки: лісопилка, лісництво, депо заводу «Росток». Поточний стан Наразі Іскра залишається малочисельною, але висококваліфікованою фракцією з глибокою експертизою в питаннях Зони. Попри значні втрати, фракція зберегла боєздатність і продовжує діяльність у тіні, розглядаючи Варту як головну загрозу та пріоритетну ціль

Архів НДІЧАЗ, секція ТЧ 55-54 Матеріали КПК 27	Далін: Архів НДІЧАЗ, секція ТЧ 55-54 Загальний опис Фракція Моноліт — одна з найстаріших та найнебезпечніших сил у Зоні. Вона сформувалася зі сталкерів, які вірили в існування загадкового кристалу Моноліту, що нібито здатен виконувати бажання. На ранньому етапі існування фракція декларувала себе як захисника Зони від шукачів легкого зиску, а також тих, хто прагне віднайти сам Моноліт у Центрі Зони. Походження і трансформація Напередодні Надвикиду більшість бійців Моноліту вирушили вглиб Зони, минаючи «Випалювач мізків», із метою досягти Центру. Після цього фракція на тривалий час зникла з поля зору. Згодом сталкери почали фіксувати появу агресивних, замкнутих загонів, які не вступали в переговори й атакували всіх без винятку. Згодом стало відомо, що причиною цієї трансформації було втручання вчених С-Свідомості. Бійців фракції Моноліт зомбували та перетворили на керований інструмент охорони підступів до ЧАЕС та лабораторій С-Свідомості в Центрі Зони. Ідеологія та вірування Члени фракції демонструють фанатичну відданість Моноліту, який вони вважають божественним проявом волі Зони. Поклоніння Моноліту є обов’язковим для всіх бійців. Поширеною є віра в те, що Зона — жива сутність, а самі монолітівці є її обраними захисниками. Вони небагатослівні, уникають контактів і компромісів, не реагують на псі-випромінювання та викиди. Інші сталкери зазвичай уникають зустрічей із ними, вважаючи їх фанатиками. Монолітівці відомі зведенням гіперболоїдних конструкцій з підручних матеріалів, які виконують функцію ідолів і водночас антен-передавачів. Фракція не підтримує союзів з іншими силами Зони, проте нейтрально ставиться до зомбованих сталкерів, вважаючи їх «наверненими». Решта розглядаються як невірні та підлягають знищенню. Хронологія активності У 2011 році, до походу «Чистого неба» на ЧАЕС, фракція контролювала частину Лиманська, Покинутий шпиталь і саму ЧАЕС. Після цих подій їхні позиції суттєво ослабли, однак другий Великий викид дозволив Моноліту частково повернути втрачені території. У 2012 році, до вимкнення «Випалювача мізків», під контролем фракції перебували Прип’ять, Радар і ЧАЕС, а також здійснювалися спроби прориву на південь через Бар’єр. Після дій Стрільця та знищення С-Свідомості фракція значно ослабла. Бійці поступово почали відходити від псі-програмування Моноліту. На час проведення операції «Фарватер» за межами ЧАЕС Моноліт утримував лише східну частину Прип’яті, а чисельність фракції поступово скорочувалася через втрату централізованого контролю. Стан фракції після 2021 року Після інциденту в лабораторії Х-11 фракція Моноліт відновила своє існування. Колишні бійці, розпорошені по всій Зоні, почали повертатися до старих сховків і відновлювати бойові дії. Зафіксована висока активність у Малій Зоні, де монолітівцям вдалося захопити «Сферу» та західний КПП, а також здійснити спробу захоплення Залісся. Основні сили фракції були стягнуті до Прип’яті, де вони зіткнулися з організованим опором загонів Корпусу.

Архів НДІЧАЗ, секція ПП 53-47 Матеріали КПК 28	Далін: Архів НДІЧАЗ, секція ПП 53-47 Загальна інформація Науково-Дослідний Інститут Чорнобильської Аномальної Зони (НДІЧАЗ) є ключовою державною науковою структурою, відповідальною за системне вивчення феномену Зони. Інститут було засновано у 2012 році після того, як Стрілець передав керівництву СБУ дані, здобуті на ЧАЕС та в Х-лабораторіях. Ця інформація продемонструвала стратегічну важливість Зони та стала безпосереднім поштовхом до створення окремої наукової установи державного рівня. Локація та структура Основний комплекс НДІЧАЗ розташований поблизу Затону. Безпосередньо під головним корпусом Інституту знаходиться лабораторія Х-11, яка і стала технологічною та науковою основою для створення НДІЧАЗ. Саме навколо неї вибудовувалася вся інфраструктура Інституту. Напрями досліджень Основна діяльність НДІЧАЗ зосереджена на вивченні природи Зони, її аномальних явищ та артефактів. Окремим напрямом є аналіз можливості практичного використання властивостей артефактів за межами Зони, на Великій Землі. Інститут прагне не лише зрозуміти механізми їхньої дії, а й адаптувати ці феномени до контрольованих умов. Технологічні розробки Однією з найважливіших розробок НДІЧАЗ стали портативні сканери «Топаз», створені професором Германом. Під керівництвом Дмитра Даліна на території Інституту працювала ферма артефактів, де вперше вдалося штучно отримати низку відомих аномальних зразків. Крім того, у НДІЧАЗ розроблено нову модель екзоскелета та вдосконалене захисне спорядження для роботи в умовах Зони. На основі технологій С-Свідомості доктор Вавилов створив Систему захисту Інституту від викидів. Керівництво та внутрішня політика З моменту заснування НДІЧАЗ очолює Дмитро Далін, син Валентина Даліна, одного з учасників групи С-Свідомість. Професор Герман, який багато років присвятив дослідженню Зони, спершу скептично ставився до Даліна, гадаючи, що той виконуватиме суто представницьку функцію, використовуючи свій авторитет для залучення фінансування. Проте Далін підійшов до управління Інститутом надто серйозно і самостійно, чим суттєво розчарував Германа та порушив неформальний баланс впливів усередині організації. Безпека та взаємодія зі сталкерами Охорону НДІЧАЗ повністю забезпечують бійці фракції Варта. Територія Інституту є закритою, і сталкери, як правило, не допускаються до об’єктів НДІЧАЗ. Винятком був Стрілець, який до 2017 року працював в Інституті, оскільки тоді покровителі вважали його корисним. Водночас командир Варти, полковник Коршунов, відкрито ненавидів Стрільця. Конфлікт завершився диверсією, яку Стрілець влаштував у Х-11, і його подальшим зникненням. Методологія роботи та наукові конфлікти Вчені НДІЧАЗ переважно працюють в контрольованих умовах лабораторій. Виїзди у поля здійснюються рідко й виключно під охороною Варти. Такий підхід став причиною затяжного наукового конфлікту з фахівцями НТЦ «Малахіт», які, навпаки, роблять ставку на безпосереднє дослідження Зони в реальних умовах. Різниця в підходах суттєво впливає на взаємини між двома науковими центрами та на розподіл впливу в науковому середовищі Зони.

Архів НДІЧАЗ, секція ПП 35-24 Матеріали КПК 29	Далін: Архів НДІЧАЗ, секція ТЧ 35-24 Загальна характеристика Долг — воєнізована сталкерська фракція з чіткою ієрархією та жорстким воїнським статутом. Її члени живуть за принципами дисципліни, підпорядкування та безумовного виконання наказів. Ідеологія фракції ґрунтується на переконанні, що Зона є екзистенційною загрозою для людства: спочатку її необхідно стримувати та зачищати, а в ідеалі — повністю знищити. Це єдина фракція, що займається системним і цілеспрямованим винищенням мутантів. Ідеологія та світогляд Члени Долгу сприймають Зону як ворога, а будь-які спроби співіснування з нею — як небезпечну ілюзію. Вони протиставляють себе анархічним ідеям Волі, вважаючи свободу в умовах Зони проявом безвідповідальності. Для бійців фракції мета завжди важливіша за особистість, а жертви — неминуча ціна за безпеку людства. Економіка та забезпечення Долг принципово не має справ із торговцями Зони. Усі артефакти, здобуті під час рейдів, здаються вченим, а натомість фракція отримує озброєння, боєприпаси та спорядження. Неофіційно Долг також забезпечується зброєю і припасами від військових. Водночас, відомі численні випадки зловживань: окремі прапорщики фракції викрадали майно з метою власної наживи, чим нерідко користувалися формальні противники Долгу — найманці та бандити. Відносини з іншими фракціями Головним ідеологічним ворогом Долгу залишається Воля, хоча з 2012 року протистояння між фракціями перейшло у більш холодну фазу. Ворогами також вважаються бандити, найманці та Моноліт. Зі звичайними сталкерами Долг підтримує нейтральні відносини. З військовими діє режим нейтралітету з періодичною співпрацею. Після появи Варти фракція встановила з нею союзні відносини. Раніше Долг активно залучали до охорони мобільних баз учених. Історія та ключові події Фракція була заснована у 2006 році, невдовзі після Другої катастрофи. Її створив колишній військовий капітан Таченко разом із групою військових, які вижили в Зоні та не захотіли повертатися на Велику Землю. Таченко присвоїв собі звання генерала Долгу. У серпні 2011 року фракція активно брала участь у Війні угрупувань. Через серйозну загрозу з боку мутантів із підземель «Агропрому», генерал Крилов, який на той час очолював фракцію, ухвалив рішення перенести основну базу на завод «Росток». Паралельно частину сил було спрямовано на операцію із захоплення Лиманська. У травні 2012 року, попри триваюче протистояння з Волею, конфлікт перейшов у більш стриману фазу. Тоді ж загін під проводом Черепа намагався ліквідувати лідера Волі на Військових складах. У серпні 2012 року загін Долгу під командуванням підполковника Шульги прибув на станцію Янів, де був змушений укласти локальний нейтралітет із загоном Волі для мирного співіснування в околицях заводу «Юпітер». Навесні 2013 року після підписання договору «Д-4» фракція переїхала на Цементний завод. Це спричинило неформальний розкол у лавах Долгу, оскільки не всі бійці прийняли новий статус. Попри внутрішні суперечності, фракція виділила своїх людей для участі в операції «Зеніт». Поточний стан Долг залишається впливовою силою Зони, внутрішньо напруженою, але відданою своїй меті — боротьбі з Зоною за будь-яку ціну.

Архів НДІЧАЗ, секція ТЧ 25-49 Матеріали КПК 30	Далін: Архів НДІЧАЗ, секція ТЧ 25-49 Загальна характеристика Воля — анархістське сталкерське угруповання, основу якого складають вільні сталкери. Головна мета фракції — зберегти Зону як вільну територію та протистояти будь-яким спробам встановлення над нею централізованого контролю чи монополії влади. Внутрішній устрій базується на добровільному підпорядкуванні та авторитеті досвідчених сталкерів. Попри відсутність жорсткої ієрархії, під час виконання бойових або дослідницьких завдань усі бійці зобов’язані слухати старшого за рангом або командира загону. Ідеологія та діяльність Бійці Волі переконані, що Зону неможливо знищити, а спроби зробити це лише погіршать ситуацію. На їхню думку, із Зоною необхідно співіснувати, вивчати її та приймати як нову реальність. Фракція виступає проти мілітаризації Зони та її ізоляції від решти світу. У Волі вважають, що людство на Великій Землі має знати правду про Зону, її природу та походження, навіть якщо ця правда є небезпечною. Взаємовідносини з іншими фракціями Воля перебуває у відкритому конфлікті з Долгом, ідеологія якого прямо протилежна. Це протистояння вважається найбільшим і найдовшим в Зоні. Фракція перебуває у ворожих відносинах із військовими та Монолітом. Із Вартою та сталкерами-одинаками Воля дотримується нейтралітету. Також, попри численні сутички з найманцями та бандитами, офіційно оголошує нейтральну позицію щодо них. Історія та ключові події Фракція була заснована у 2010 році сталкером на прізвисько Чехов. Першою її базою стало приміщення фабрики в Темній долині, звідки Воля почала розширювати свій вплив. 2011 рік. Воля втягнулася у Війну угруповань і вперше зіштовхнулася з Синдикатом найманців. Після цього Чехов прийняв рішення перенести базу ближче до Центру Зони, вибивши військових зі Складів. Фракція також почала боротьбу за Лиманськ. Весна 2012 року. Загін під командуванням Миклухи вирушив до Центру Зони за «Випалювач мізків» із невстановленою метою. Чехов залишив Зону та передав керівництво Лукашу. У червні 2012 року Воля утримувала Бар’єр, стримуючи загони Моноліту. Після відключення «Випалювача» намагалася закріпитися в Прип’яті, вступаючи у бої з Монолітом, військовими та Долгом. Серпень 2012 року. Загін Локі досягнув станції Янів, де згодом встановився локальний нейтралітет із підрозділами Долгу. Осінь 2012 року. Внаслідок внутрішнього конфлікту Лукаш зник, а керівництво фракцією перейшло до Миклухи. Взимку 2013 року Миклуха здійснив спробу штурму бази Долгу на заводі «Росток». Навесні 2013 року після підписання договору «Д-4» Воля перенесла базу на завод «Росток» і виділила частину бійців для участі в операції «Зеніт». Поточний стан Станом на 2021 рік Воля залишається найбагатшою фракцією Зони, що приваблює до її лав велику кількість нових сталкерів, незважаючи на високі ризики та постійні конфлікти.

Архів НДІЧАЗ, секція ТЧ 22-53 Матеріали КПК 31	Далін: Архів НДІЧАЗ, секція ТЧ 22-53 Загальна характеристика Бандити — представники кримінального світу, що потрапили до Зони з різних причин: швидкий заробіток на артефактах, торгівля зброєю, втеча від закону або пошук нових «можливостей» поза контролем Великої Землі. Рівень цього елементу коливається від дрібної шпани до досвідчених кримінальних авторитетів. Попри відсутність єдиної організації, бандити становлять одну з головних загроз для нейтралів. Ідеологія та порядки Бандити живуть за так званими «поняттями» — неформальним кодексом честі, запозиченим із кримінального світу поза Зоною. Ці правила регулюють внутрішні стосунки, розподіл здобичі та підпорядкування бугру. На практиці «поняття» часто трактуються вибірково й служать виправданням рекету, насильства та захоплення територій. Поширеною практикою є вимагання данини зі сталкерів за «дах». Структура та організація Єдиної централізованої структури бандити не мають. Вони належать до численних банд — від дрібних до великих, кожну з яких очолює бугор або пахан. Між бандами часто виникають конфлікти за території, маршрути та джерела доходу, що призводить до постійної внутрішньої нестабільності. Відносини з іншими фракціями Бандити мають велику кількість ворогів. Найбільшу загрозу для них становлять згуртовані загони нейтралів, Долг, Варта та військові. З військовими триває відкрита ворожнеча, хоча під час Війни угрупувань фіксувалися випадки неофіційної співпраці з корумпованими представниками СОП. З Волею бандити підтримують формальний нейтралітет. Можливі ситуативні нейтральні або партнерські контакти з найманцями. Ключові події та угрупування У 2011 році на Смітнику діяла велика банда під керівництвом Йоги, яка контролювала перехрестя сталкерських шляхів і брала плату за прохід. Ситуація змінилася після початку бойових дій між Долгом і Волею та спротиву з боку загону Панотця Валеріана. Кінець 2011–початок 2012 — бандити втратили контроль над територіями і розсіялися по Зоні дрібними зграями. У травні 2012 року Сікач зайняв колишню базу Волі на фабриці та організував охорону входу до лабораторії Х-18, однак не зміг підпорядкувати собі всі банди. Згодом Сікача ліквідував Стрілець, а його банда припинила існування. Влітку 2012 року після вимкнення «Випалювача мізків» банда Султана встановила ситуативний нейтралітет зі сталкерами на «Скадовську», а згодом витіснила Бороду й запровадила бандитські порядки на Затоні. 2020 рік — бугор Нестор об’єднав більшість бандитів Смітника, організувавши базу на Териконі та виступаючи арбітром між бандами. 2021 рік — зникнення Нестора спричинило загрозу нової дестабілізації регіону; активні банди опинилися на межі чергової війни за вплив на Смітнику. Поточний стан Бандити залишаються чисельною, але роздробленою силою. Їхній вплив тримається на страху, ситуативних союзах і вакуумах влади, що виникають у Зоні. Відсутність єдиного лідера робить їх вразливими.

Архів НДІЧАЗ, секція СЧ 55-46 Матеріали КПК 32	Далін: Архів НДІЧАЗ, секція СЧ 55-46 Походження та формування Після відключення «Випалювача мізків» частина монолітівців утратила віру в своє божество, оскільки С-Свідомість перестала їх контролювати. Роз’єднані та дезорганізовані, колишні адепти Моноліту виявилися легкою здобиччю для Зони та інших фракцій. У цей період один із них, Бродяга, почав цілеспрямовано збирати колишніх братів по вірі, намагаючись дати їм нову мету. Ідеологія та внутрішній стан Полудень об’єднує колишніх монолітівців, які намагаються віднайти себе після знищення С-Свідомості та втрати зв’язку з Монолітом. Для більшості з них характерні провали пам’яті, моральна розгубленість і втрата впевненості у власній ідентичності. Попри це, фракція зберігає дисципліну та бойовий потенціал, залишаючись помітною силою в Зоні. Територія та статус Починаючи з 2013 року, Полудень осів на Дикому острові. Право фракції на цю територію було додатково закріплене договором «Д-4». Лідерство та внутрішні протиріччя Формально Полудень не має офіційного лідера, однак більшість членів вважає таким саме Бродягу. Зовнішні відносини Фракція декларує нейтралітет щодо інших сил Зони, однак доступ на Дикий острів суворо обмежений і дозволяється лише в окремих випадках. До представників інших фракцій полуденовці ставляться насторожено. За наявною інформацією, доступ на Дикий острів отримували лише сталкери Скіф та Ріхтер. Наукова співпраця Окремим напрямком діяльності Полудня стало очищення територій від радіації та токсинів з метою відновлення можливості безпечного життя. У цьому вони співпрацювали з професором Лодочкою, ученим НТЦ «Малахіт». Крах фракції Спроби мирного існування завершилися після невдалого експерименту з Альфа-артефактом у Х-11: у результаті всі члени Полудня знову відчули поклик Моноліту та повернулися під його гіпнотичний вплив. Фракція фактично припинила існувати. Натомість відновилось угруповання сектантів Моноліту

Архів НДІЧАЗ, секція ТЧ 05-12 Матеріали КПК 33	Далін: Архів НДІЧАЗ, секція ТЧ 05-12 Мобільний науковий блок польових досліджень (МНБПД) — автономний модуль для проведення наукових експедицій у складних та небезпечних умовах Зони відчуження. Розробник: НДІ «Спецпроєктмаш» Виробник: завод «Маяк» Загальна характеристика Мобільний науковий блок польових досліджень — це герметичний автономний модуль, пристосований для розміщення наукового персоналу, лабораторного обладнання та систем життєзабезпечення в умовах підвищеної радіації, аномальної активності та обмеженого доступу до логістики. Блоки доставляються повітряним шляхом. З моменту виготовлення першого зразка конструкція мобільного блоку принципово не змінювалась, що свідчить про вдалий початковий інженерний дизайн, який повністю відповідав експлуатаційним вимогам роботи в Зоні. Історія розгортання та експлуатації Перший блок було виготовлено у 2010 році. Після серії випробувань у 2011 році його десантували гелікоптером у районі озера Янтар. У період з 2011 до 2015 року там працювали експедиції під керівництвом професора Сахарова. Основними напрямками досліджень були псі-випромінювання з лабораторії Х-16 та розробка засобів захисту від нього. Після відключення «Випалювача мізків» у 2012 році було ухвалено рішення про розгортання другого блоку в районі станції Янів. Експедицію очолював професор Герман. Дослідження стосувались потенційного медичного застосування аномальних матеріалів, а також вивчення впливу аномалій на біологічні об’єкти, зокрема мутантів. У 2015 році планувалося створення наукового табору з трьох мобільних блоків на околицях Прип’яті. Через будівництво Рубежу та пряму конфронтацію з Корпусом проєкт не реалізували, і табір фактично не розпочав повноцінної роботи. У 2017 році один із блоків було встановлено на Дикому острові. Експедицію очолював професор Лодочка. Основні дослідження були зосереджені на можливості отримання енергії з токсичних відходів та технологіях їх переробки. У 2019 році мобільний блок було розгорнуто в Малій Зоні. Старшим експедиції став доктор Негода, який проводив дослідження аномалій за сприяння професора Германа. Невідомі та засекречені проєкти За непрямими даними, один із блоків було встановлено на суховантажі «Львів» у районі Затону. Офіційні відомості щодо часу розгортання, складу експедиції та цілей досліджень відсутні. У внутрішніх архівах НДІЧАЗ інформація про цей блок відсутня. Також фіксувалися поодинокі згадки про використання мобільних блоків поза межами затверджених програм НДІЧАЗ, зокрема у зв’язку з експериментальними роботами, що не входили до відкритого переліку досліджень Інституту. Підтвердження або спростування цих даних відсутнє.

Архів НДІЧАЗ, секція СЧ 05-86 Матеріали КПК 34	Далін: Архів НДІЧАЗ, секція ТЧ 05-86 Лабораторія Х-18 Розташування: Смітник Напрямок досліджень: робота за програмою «Універсальний солдат», дослідження мутацій та експериментування з генами для створення мутантів з надзвичайними фізичними можливостями. Основні відомості Ця лабораторія була споруджена ще до появи проєкту «Х» невдовзі після Чорнобильської катастрофи та використовувалася для дослідження впливу радіації на живі організми. Згодом була переобладнана та введена в мережу Х-лабораторій. Одним із напрямів досліджень було вивчення зміни геному людини під дією псі-випромінювання. Отримані результати мали практичне застосування: на їх основі науково-інженерний персонал лабораторії розробив ключові вузли та компоненти випромінювача Кайманова, які згодом були передані до лабораторії X-16 (дивись справу ТЧ 07-90). Відомо, що результатом одного з досліджень опромінення людського геному потужним псі-випроміненням стала поява кровососа. Його неконтрольованість та інші супутні проблеми призвели до визнання цього мутанта нецікавим для проєкту «Універсальний солдат». Ймовірно, хтось у лабораторії вирішив продовжити дослідження в ініціативному порядку замість знищення біоматеріалу. Після Другої катастрофи частина експериментальних зразків вийшла з-під контролю та поширилася територією Зони, продемонструвавши високий рівень адаптації до аномального середовища. Оскільки лабораторія Х-18 розташовувалася у відносно доступному та популярному серед сталкерів районі і не була належним чином законсервована, об’єкт зазнав масштабного розграбування. Це призвело до майже повної втрати наукової документації, звітів персоналу та результатів досліджень.

Архів НДІЧАЗ, секція ТЧ 07-90 Матеріали КПК 35	Далін: Архів НДІЧАЗ, секція ТЧ 07-90. Лабораторія Х-16 Розташування: завод «Янтар» Напрямок досліджень: вивчення псі-випромінювання, практична реалізація функціонування пристроїв на основі випромінювачів Кайманова. Основні відомості Лабораторію створено для глибокого пропрацювання частини результатів досліджень лабораторії Х-18 (детальніше дивись справу ТЧ05/86). Додатково розширивши підземне бомбосховище заводу біля озера Янтар, було отримано одночасно і приміщення потрібного розміру, і візуальне прикриття для входу до лабораторії. На основі досліджень Х-19 (детальніше дивись справу CЧ 10-04), вчені на чолі з професором Приходьком Павлом Степановичем створили установку «Я-1М», яку згодом сталкери назвали «Мозок у колбі». Ця установка була джерелом потужного псі-випромінювання широкого спектра та потребувала значного охолодження для стабільної роботи. Наразі не встановлено, чи мала ця установка власну свідомість, але є непрямі докази, що вона використовувалася для обчислення певних даних. Для досліджень впливу установки «Я-1М» на людину залучалися в’язні, частина яких у процесі опромінення мутувала та розвинула псі-навички. Водночас зафіксоване погіршення когнітивних здібностей піддослідних. Таких мутантів — результатів експериментів продовжували досліджувати на місці, а також відправляли до лабораторії Х-5 (дивись архівні дані секція ТЧ 06-86). Також були спроби синхронізувати роботу установки «Я-1М» та псі-організмів з Х-19, але свідчення про успіхи у цьому напрямі відсутні Після другої аварії дослідні зразки залишили лабораторію, а персонал, ймовірно, зазнав потужного псі-впливу та згодом загинув. «Я-1М» без належного контролю та охолодження почала випромінювати потужне псі-випромінювання, яке навіть вийшло на поверхню та негативно вплинуло на все живе, що перебувало неподалік заводу. Згідно з даними професора Сахарова, цей вплив був не тільки ментальним, але й фізичним, що призвело до мутацій деяких сталкерів та військових у снорків. Після вимкнення установки Стрільцем, рівень псі-впливу на території заводу суттєво впав, але не зник остаточно. Зараз вхід до лабораторії завалений, а через потужне псі-випромінювання немає можливості відновити роботу лабораторії без загрози персоналу Інституту.

Архів НДІЧАЗ, секція СЧ 08-90 Матеріали КПК 36	Далін: Архів НДІЧАЗ, секція СЧ 08-90 Лабораторія Х-3 Розташування: Кордон. Призначення Дослідження впливу псі-випромінювання на живі організми, зокрема вирощування псі-бріонів — штучно виведених ембріонів на основі генетичного матеріалу сільськогосподарських тварин. Основні відомості Х-3 є однією з найстаріших лабораторій проєкту «X». Успіхи науковців дозволили отримати істот, здатних акумулювати, обробляти, контролювати та проєктувати псі-енергію. На основі напрацювань Х-3 у лабораторіях Х-18 (дивись архівні дані секція ТЧ 05-86) та Х-5 (дивись архівні дані секція ТЧ 06-86) були створені мутанти з псі-здібностями: псі-собака, контролер, бюрер та полтергейст. На певному етапі робіт було відкрито дослідницький полігон «Оаза». В тестовому режимі він використовувався для моделювання та навіювання позитивного образу мислення і заспокоєння. Особливості Інкубатор ІСВ-3 забезпечував вирощування організмів з псі-здібностями, що стало ключовим етапом у створенні контролюючих та бойових мутантів для інших програм проєкту «X». Після Другої катастрофи лабораторія була законсервована, частину документації евакуювали завдяки близькому розташуванню до краю Зони. Попри це, точне розташування лабораторії втрачено.